Та що б не було, а країна тепер в обороні,
І ворог відвертий, і нищить життя і житло,
І лідери треба. У кожнім твоїм ешелоні.
Щоб міцним у січі було бойове ремесло.
Так, лідер не Бог, не месія і не Всемогутній,
Він ролю свою на позиченій силі кує,
Уся його влада і його можливе майбутнє –
В підтримці народу, який оце право дає.
Він просто людина. І сильна і немічна разом,
Що мусить щомиті потвердити прийняту роль,
І в шорах команди звільнити думки парафразом,
Над духом вождизму тримати тотальний контроль.
Упевненість, віру і напрям диктує спільнота –
Подекуди вдячна, мінлива, аморфна й жорстка:
Ця гра переважно – в одні і ті ж самі ворота
І є не залежна від жодного чарівника.
Як лідер чутливий і вловлює напрям народу
Та гнучко його корегує – він знову росте,
Ригідний же лідер втрачає спонтанність, свободу,
З ганьбою і соромом крісло залишить пусте.
