Той лист лежав у рваній камізельці,
І кров засохла на написаних словах.
Він не читав, а лиш поклав до серця,
Щоб у бою той зігрівав.
А в тім листі — життя, любов, надія,
В нім дім далекий, що він бачив в снах.
Там материнські теплі руки,
І сльози тата у рядках.
Йому писали про усе на світі,
Про річку, що дзюрчить між двох горбів,
Про яблуні в садку у цвіті,
Про мирний світ, який він так хотів.
У тих словах, що сповнені підтримки,
Йому писали: "Скоро скінчиться весь жах,
Чекаємо тебе, ми синку!"
Було написано в рядках…
Той лист знайшли солдати у руїнах,
Там, де вогонь стирав людські сліди.
У мертвім тілі побратима,
В його зажатім кулаці.
Той лист читали зі сльозами,
Той лист, що надійшов не до кінця.
І кожен, хто торкався його суті,
Збагнули ціну мирного життя.
