Через гори, через скелі,
Через пагорби, ліси,
Через міста, села й мости
Я пам'ятатиму про тебе.
Крізь час, простір та віки
Щодень б'ю по собі минулим,
Картаючись за несказані слова.
Гублюся думками безворотньо,
Марно чекаючи на наше диво.
Та навіть так, коли душа спадає,
Тоне в горі, сумі та печалі,
Кажу собі, ще буде все…
І мій, і твій, настане час…
Всі незгоди згинуть, повтікають
Перед нашим золотистим сяйвом.<br>Ілля Троян
