Ти уявляєш? За вікном вже жовтень,
Черговий жовтень скороплинного життя.
Ми вічно біжимо, бо справ — декілька сотень,
До дірок стерши простодушність і взуття.
За роком рік минає непомітно,
А осінь пам’ятає різних нас.
Дитинство снами усміхається привітно,
Вечір життя вдивляється в анфас.
Пожовкле листя — ніби фотокартка,
Збирає в себе спогади німі.
Ще трохи — і зима, а отже, нова крапка
Календарем із цифр на стіні.
