***

Мис Доброї Надії, наче щит,
Стоїть серед бурхливих вод граніт.
Омитий він стихіями Землі -
То океани два, як два Світи!
І шириться Індійський океан...
До Атлантичного він доєднався сам...
У чітку лінію з'єдналася вода,
Кордон тримає тепла течія.
Самотня скеля, ген у вишині...
Нависла над глибинами Землі…
І так граційно на краю стоїть,
Не дозволяє водам хвилями шуміть…
Там поєдналися величні два Світи,
Навічно свої води віддали...
Там край планети у красі земній,
Могутня буря вихром крутить в ній...
Мис ураганів, мис вітрів…
Ти дарував надію, так манив!
Краса холодна, норовлива, неземна…
Прекрасним возвеличилась душа!..