***

Її любов…вона заснула...
Не хоче прокидатись, висне…
Ту тонку грань уже відчула:
Про те, що відбулося після…
Вона закрилась, вже не співає,
Не хоче спілкуватися з тобою.
Струна затихла, уже не
заграє,
Бо огорнуло павутиння з болю.
Та він замерзлий, той біль пекельний,
Не торкає її він більше душу.
А лист із клену, такий зелений,
Він знову нагадав їй про натхненне…
Як промінь світла
пронизав серце!
Між ними трапився той зрив космічний!
Такий незвичний і феєричний,
Що аж судомило по тілу й полетіло...
У вир блакитний, такий далекий…
А там лелеки…
*****
Він освіжив її життя,
Як океанський бриз!
Він новий вітер перемін -
Роздмухує все скрізь!
Він, як вогонь іскрить кругом,
Так пристрасно горить…
Трохи лякає її ще
Та лаву не спинить!
Він, як галантний джентльмен -

По стежці проведе.
Холодна Англія, туманна…
Таке тепло дає!
Вона тендітна й неземна…
І знає свій політ!
Кохання з'єднує серця,
На крилах мрії мчить!
Блаженство доля подарує -
Для них, бо хочуть жити!
Вони хмаринками гуляють,
Їх щастя не спинити!
*****
Ідуть години, місяці...і забуття...
І я не можу підібрати вже слова…
Не можу відповісти на любов…
Застигла кров...
Були часи, я дарувала тобі Світ...
Незвичний, фантастичний був політ!
Зависли наші мрії, серця стукіт...
Тебе не можу більше я відчути...
Подякую тобі за почуття,
Згадаю, як злетіли в Небеса…
Не хочу пам'ятати про сумне,
Усе погане вітер рознесе.
Сторони Світу розійшлися в напрямки,
Обрав дорогу ти одну собі.
Що ж побажаю фарту, без брехні, іди...
Нехай минають тебе громові дощі!
Я зустріч нашу відправляю в час…
І безумовно він розсудить нас.
А там високо шепотять Зірки...
Про миті щастя, що не вберегли…

*****
Ванільне небо застелило Світ...
По неосяжних нивах
ми блукали.
І білий цвіт акацій - твій привіт...
Серця любов'ю ми розігрівали…
Світ небесами чарував, манив...
Ми відривались від Землі, літали...
Ванільне небо берегло від злив…
У невагомості ми часом мандрували.
Іскрились очі - дзеркала душі…
Ми мріяли, сміялись разом…
Гадали, що кохання назавжди!
Бо доля наші душі склала пазлом.
Та щось не так пішло, усе змінилось…
Надії у минуле відійшли…
Лиш пам'ять файлом залишилась -
Акацій білих цвіт вночі…

*****
Чекання і розлуки, і печалі…
Такі сумні та марні почуття.
Були часи, коли ми Всесвіт взнали
І в унісон так стукались серця...
Були часи, коли ми зовсім юні -
За руки під дощем неслись.
Не торкала нас нотка суму,
Відкриті, щирі ми були колись!

З роками наше серце зачерствіло...
Чи пласти болю перекрили Світ?
Але та зірка знову заіскрила
І, як раніше в грудях все кипить!..
Хіба підвладні почуття старінню!?
Ці запитання ставили собі…
З роками, по-чудесному велінню,
Всі відчуття настоялись в вині!
Тепер по-іншому сприймаєш погляд...
В очах його ти пестиш миті…
Засвітиться душа, щоб знову -
З обіймами кохання відлетіти.
*****
Про тебе я думала часто,
Давно це було - відлягло!
З коми виходити важко.
Забулося... з часом пішло...
Згадалися різкі деталі,
Що призвели до біди…
Все виправдання підбирала,
Шукала причину в собі…
А ти набирався емоцій,
Перебирав спідниці...
Я зупинила все, досить!
Дорога закрита тобі!
Перевернулась планета,
Орієнтири не ті.
Тепер ти шукаєш причини,
Не можеш підходу знайти.
Іде колообіг в природі…
Обставини змінюють нас…
Чи буде ще наша нагода -
Дасть відповіді лише час!
*****
Він повернувся:"Ну, проходь, проходь…"
Блукав у пошуках, по різних горизонтах…
Її спочатку трішки вдарив шок:
Стоїть, як чудо на порозі в шортах.

І винувато погляд потупив...
Не витримав її різкого ока.
Вона не буде підбирати слів,
Щоб висловитися майже після року.
Коли втікав, то й оком не моргнув,
Його тягнула надпотужна сила!
Нову кохану може теж забув!?
Щось дуже швидко та забава попустила.
Вона не може слова підібрати,
Одні емоції... у скронях жар...
Багато тижнів намагалась вгамувати -
Свій біль, та весь запал пропав.
Хай вип'є чаю зі смачним тістечком,
Любов його добряче потріпала.
Та ось смартфон віщає…б'є сердечко…
Вже скоро восьма, новий друг чекає!����

*****
Тільки вона уміла так любити:
Чекати, пробачати, окриляти...
Як чарівниця увесь біль зціляти,
Тільки вона уміла так кохати!
Не оцінив...він поскакав далеко...
Інші емоції його заполонили.
Думав забуде, за спиною крила...
Попереду побачив інші цілі.
Та час минав і поламались крила,
Душа вже не гуляє в піднебессі.
Він оцінив її могутню силу -
Енергію кохання ту безсмертну!
Думав, що просто знайти заміну,
Адже довкола такі стрункі красуні.
Не здогадався, що лишень для нього
Її любов дала натхнення й силу!
Ті почуття, вони створили диво:
Він досягав усіх висот так стрімко!
За ним стояла велична жінка
І здобував він усе легко й швидко.
А за вікном чергове літо...
Таке все чарівне, зелене...
Він так хотів її почути,
Ще раз відчути: неземне, натхненне…

*****
Ні день, ні ніч не втримають її!
Чарівність душу охопила…
І закрутилися думки...
У ритмі танго - вільні крила!
Струмок чуттєвості, як сон
Так ніжно в серце проникає.
Злились чуття, мов в унісон…
Як вперше, знову надихають...
Купається вона щодня
У золотім промінні сонця.
І світиться її життя
Барвами літа крізь віконце...
І час, і миті, і години -
Пливуть, як Місяць в піднебессі…
Моменти щастя щохвилини
Підносять почуття безмежні…
*****
Усі розмови про кохання…
Щовечора одні зізнання…
Топтема дня - там він, вона…
Щоб тільки вражена була!
Всі перемоги чоловічі -
Для неї лиш, щоб очі в миті -

Всіма відтінками цвіли,
Це як посвята, що в тіні.
Він, як герой з кіноекрана -
Зіграє роль, що із роману…
На клумбі квіти зірве швидко,
Щоб вразити свою лебідку!
Або в шикарному авто,
Де затоноване вікно,
Шампанське в феєричнім залпі:
На брудершафт, потім на Мальту!
Все для єдиної, для жінки,
Маленькі та великі вчинки!
Вона оцінить, безперечно,
Всі подвиги, що йдуть від серця.