Пропечене слізьми війни моє холоне серце,
Свічадо відбива змарнілі зморшки на чолі,
Я перші дні пережила в Ірпінськім пеклі,
Кричали де дорослі від жахів і дІточки малі.
На тлі заграв я слово «МИР» сприймаю як священне,
У мріях переможних за овИди зникає війна,
Нанизую я мрії у разки, як з коралів намисто,
І леготом у серце обнадійливо входить весна.
Летять мої мрії в молитвах до Божого сина
І ангели натомлені несуть на крилах їх.
Я вірю! Вірю у непереможну силу воїнів!
І задзвенить над Україною моїх онуків сміх.
Як тільки дзвони Великодні розіллються над землею,
На неї зійде благословенна Божа благодать,
Яка додасть мені нетлінної снаги, і сили, й віри –
Й ту віру в сЕрденьку ніколи ворогам вже не віднять.
Бо незнищенна – і в мені живе, і житиме довіку,
У Великодні дні Всевишній посила її з небес –
І я живу із вірою і мріями в його любові,
Для нас навіки наш Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
<br>М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
