Осінній падолист

зникають лінії , сіріє небуденність
мереживо туманів , зграї мрій
і щастя тихого чуттєва неміч
і полохливість необачних дій
осінній подих – ніжний і п'янкий
остання мрія , почуття , бажання
а вітер налетить неговіркий
зірве листок – сумне його прощання
в прозорім плесі озера печаль
шепочуть стиха трави над водою
а нашого життя крута спіраль
лиш зрідка нас лишає самотою
як невблаганно змінює все час
неначе тільки вчора тільки перші кроки
сьогодні ж за плечима цілі роки
як невблаганно змінює все час
і я в цю осінь стиха увійду
як ледь помітний проблисок світання
зорею вранішньою із небес зійду
розтану іскрою останнього зізнання…
2006 рік
<br>Лана Краска