СЛЬОЗИ КАПАЮТЬ НА СТІЛ
Мої так тихо сльози капають на стіл,
А я мовчу і зупинити їх не в силі.
Я згадую таємний дотик наших тіл,
І твОї очі, що здавались дуже милі.
Я голос ніжний твій, неначе, знову чую.
Він дуже схожий до мелодії кохання.
Не знаєш ти, як за тобою я сумую,
Яке важке це несподіване мовчання.
Тепер здається, що усе давно так було,
Неначе час із мене весело сміється.
Я рук твоїх тепло ще досі не забула,
Ще серце із твоїм в одному ритмі б'ється.
Ніч кожну уві сні з тобою розмовляю,
І про твоє повернення благаю Бога.
Якби ти, тільки, знав, як я тебе чекаю.
Так не чекав, мабуть, іще ніхто нікого!
3.07.76 м.Львів 518
Христина Пелікан<br>Христина Пелікан
