Кошеня

Верлібр
Бігало по вулиці руде кошенятко,
Щось шукало у дворі,
Може власну хатку?
Може, мишку тут шукало,
Чи пригод хотілось киці,
Тільки бачу, крадькома іде до синиці,
Я кричу:,, Тікай мерщій,
Зараз тебе схопить,
А синиця:,, Ців- ців- ців,
Що ж, нехай підходить".
І дивлюся на картину:
Кошеня іде до пташки,
На оце видовище – дивились і комашки.
Розліглась на ганку киця,
,,Мурр"- вона сказала,
І за мить на її спинці – пташечка співала.
– Дивина,- подумав я,
Й потилицю почухав,
Лише бачив іздаля,
Як синичка чистить вуха.
Киця радісно муркоче,
Синичка поряд же співає,
Та певно киця їсти хоче,
Така от дружба теж буває!
Налив у миску молока,
І каші трохи теж насипав,
Їдять разом і їжу ділять,
Ну як в це диво не повірить?!<br>nezabydka