Ожина

Коли це сталося – не знаю,
Побачив стан я твій гнучкий,
Ти мов троянда серед мАю,
А голос, мов ручай дзвінкий.
Твоє чорнявеє волосся,
Густе із запахом ожини,
У ньому літо заплелося,
Подумав:,, Це моя дружина ".
А коротенька та спідниця,
І очі чорні,мов терЕн.
Моя ж ти хитрая лисиця,
Коли ми в ліс уже підем?..
****
Сміялась ти разом із літом,
Чаклунка, відьма – я не знав…
Лиш почуття буяли квітом,
Так сильно вперше покохав,
Серед палаючих отих заграв…<br>nezabydka