Мамі

Тече сльоза, а в спині меч,
Він вструмлений тобою!
Хотіла ношу покласти з плеч,
Аби тільки залишитись собою...

Не могла навіть подумати тоді,
Що колись зробить таке найближча людина.
У момент, де потрібна допомога від матері,
Мене зрадить і лишить родина!

С кожним днем моя біль не згасає,
А відточується, росте!
Труднощі на дорозі, самотність вже не лякає,
А те, що велика діра у душі, то пусте!...

Я навчуся з цим жити,
Колись зможу прийняти дії такі .
Але по ночам продувжую тихо тремтіти,
Приймаючи дози заспокійливого і немалі.

©_Alex.aaa_virshi_