Згадаю молитви семи поколінь мого роду,
І ті замовляння, що знахарка сива шептала,
І виплачу сльози гіркі на непОчату воду,
Печаль заховаю, де лЮдська нога не ступала.
Я – жінка. Я – мама. Біду заговОрю словами,
У лісі прадавнім знайду джерело потаємне,
Живою водою скроплю закривавлені рани.
І навіть по смерті повЕрнуся птахом тотемним.
21.03.2023
<br>Олена Присяжна
