Наша пристань: печалі, розлуки…
Там стояли, тримались за руки…
Наші ранки омріяні в небі,
Твоя пісня була лиш для мене.
Кожна зустріч була, як остання!
Ох, кохання – щоночі й до рання…
Квітне терен і цвіт не спадає,
Хто любив, лише той щастя знає.
А як взнає, то спокій полишить,
Вже нічого в житті не потішить.
Де кохання – там Зорі сміються,
Таємниці буття відімкнуться.
Десь чекає спокуса зрадлива,
Він ревнує, вона хоче дива…
Сльози, пристрасті, розчарування…
Біль розлуки, та, знов сподівання!
Звечоріло, тінь ночі приходить,
Знову серце ту пісню заводить…
Наші пристані, наші світанки,
Ох, кохання – щоночі й до ранку…
ND💗<br>Надія Холод (ND)
