***

***
Зорі не потонуть у ставку.
Лише обережно,
зовсім трішки
перед тим,
як простувати пішки
вгору,
до сузірної хатинки,
один одному
на темнім бережку
камінцем шорстким
навперемінку
під вербою
тут, на мілині
закушпЕлені
свої
обімнуть ніжки.
Ми з тобою,
моя крале,
те уздрієм.
Дай но тільки
відпустити в ніч
зумієм
із обіймів
наше зоряне кохання.
Та про це
ніхто із нас
не мрій до рання.

ЗАКУШПЕ́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Покритий пилом; курний.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 178.