Серпневий вітер коси розвіває
Вплітаючи ромашки на ходунки
Він всі історії на світі знає
Щоби заповнить давню пустоту
Він ніжно дихає в обличчя
Й ласкавим шепотом співа
За юні і тендітні передпліччя
Легенько юнку обійма
Шовкові губи їй ледь-ледь цілує
І проводжає аж під тин
Картинки літа в памʼяті малює
Останнім пензлем сонця -золотим<br>Гладка Софія
