Може лишемося, на все життя?
Писати вірші, символами долі,
Я бачу, легку не винну долю.
Де кружляють птахи, тонкими струнами, дозволя шукати волю. Легше вже не буде, вимовля устами, слово на світанку. Ми лишемося знову до світанку, і так, на все життя,життя безсмертного щасття… Ми побачимо життя наше життя. І бедемо співати наші слова. Щоб забути вчорашні втоми… Де було скільки всього лихогого. Що сил не вистачає слово сказати, а с тобою буде з тобою буде, сила ношої любові
<br>Вікторія
