Колись і ви пізнаєте той біль…
Для вас уже це неменуче,
Коли кричать із-під руїн
Поранені, невинні душі!
Коли немає куди йти,
І знищено усе нажите…
Коли пощастило вижити,
Але незнаєш вже як жити…
А хтось навіки в тих руїнах
Від ракет російської орди
Спочив мовчки собі з миром
І з ненавистю до русні!
Куди ж стріляєте, "солдати"?
Там тисячі сімей живуть!
Невже такі ви скотиняки?
Невже вас вдома не чекають?
Відкрийте очі вже нарешті,
Не слухайте "бункерного діда"!
Немає гіршого на світі,
Як мати хворого "сусіда"!<br>Тетяна
