На стіні незавершені картини
В очікуванні польоту ідей.
Але ті наче підбиті над хмарами
Прагнуть тепер до людей.
Розтинаючи хмари своїми крильми
В золоті світла каменем ринуть униз.
Наче зовсім безсмертні вони,
А зараз просто снами обплелись.
І пориви проміння вриваються на полотна
Намагаючись пробудити тих
Тепло життя вдихнути
Наче у дітей своїх.<br>Тарас Четербух
