У мене ніколи не буде весільної сукні,
І батько за руку до вівтаря не поведе.
Всі ті дитячі мрії й сподівання,
Відлетіли птахом до небес.
Вже вальс святковий не станцюєш ти
І не постелиш вишитий рушник,
Всі ті дитячі мрії й сподівання,
Вже відійшли назавжди у віки.
Ти птахом полетів за небокрай,
Залишивши мене саму,
Цей світ такий нудний без тебе,тату!
Прийди ти хоч на мить сюди одну.
Я досі памʼятаю,ті дитячі мрії,
Як на весіллі ти танцюєш вальс.
Проте,життя таке не справедливе,
Залишило мене саму без тебе,тат!<br>Когут Анна
