І двох слів не зміг я скласти
І думки не йшли в рядки.
Я забув, як це, писати
І вкладати сенс в вірші.
Чомусь полишило мене натхнення,
Чи слова я всі забув,
Чи можливо це через пекельну
Безодню сповнену зруйнованих зусиль.
Я і зараз наче в клітці
У власноруч збудованій в'язниці.
Сиджу спираючись на стіни
В кімнаті де нема дверей.<br>MV.
