Дівчина

Вродлива дівчина, там коси русі запліта.
Не зна, що серце навіва
А розум, мов є у тумані
Від тих солодких почуттів.
А пишні, порпурово – волошкові губи
Лоскочуть шию піснею своєю.
П‘янкі блакитно – сірі очі
Чарують навіть сонце.
Але слова кидала,як ножі,
Які пронизливі,мов спис
І не давали більш покою,
Що навіть місяць темним був.
Та дівчина,як марево,у сні блука,не знає куди дітись.
Але прекрасна,як та лілія пахуча
І мов топаз безцінна, на перстні золотім.
<br>Ейфорія