так дивно пишу я ті вірші,
неначе щось в думках живе,
і знову чистий білий аркуш,
наповниться словами саме з них.
цей аркуш вже не стане чистим,
не буде знову він пустим,
бо в ньому закарбований цей почерк
який словами душ людських, мені служив
а може вірш цей зовсім не про аркуш?
а може не за душу і буття людське?
та сенс шукати ти не мусиш,
а просто знову прочитай.<br>Катинський Денис
