Вірш

Стежками вузькими і росними
Лиш шоста ранку мине
Погомоніти йду із соснами
Подихом вітру стрінуть мене.
Зачарована ворохнутись не в праві
У пахощах живиці стою,
Спокій їх настояний на травах
За годину до сніданку п'ю…
Сосни дитинства люблю по – своєму
Там тиші тепле розлиття…
Як живеш у царстві хвойному
О, мила Джуржівка моя?!. <br>Лана Дармограй