Симфонія дощу

Завітала осінь в жовтому плащі
В той сад, де ще вчора солов'ї співали,
Сітчасту вуаль одягнути дощі
І печальний акорд підібрали.
І я вслухалась в мелодію ту,
Ловила її якісь предивні звуки.
Ми з тобою стрічалися в цьому саду.
Цей сад стрічань і сад розлуки.
Маестро - дощ такий сумний мінор
Симфонію зміни на мелодію любові...
А дощ все малює срібний узор
Й плаче обриваючи мене напівслові.