знаєш, хотіла сказати
здається перестала помічати де сон, а де день..
шукала з дитинства
шукала в казках, у снах
у своїх думках,
довго думала, ночі не спала
пізніше, у коханні шукала
у наркотичних тріпах ,у шаманів, та духовних вчителів
серед лісу, шукала у горах, на річках, озерах.
скільки часу на тебе медитувала..
знаєш, а я б розказала, про те, що знайшла, зрозуміла, побачила, відчула..
як від кохання мліла, дуріла..
кожне слово, рух, подих..
до кожного знаку прислухалась, приглядалась, всім тілом відчути намагалась..
знаєш, а я б розказала, як можна любити
не їсти, не спати, лиш душею до нього хотіти, летіти..
знаєш, а я б розказала, скільки плакала, від болю кричала,
та все до нього взивала…
знаєш, напевне я його розчарувала..
не ту дорогу обрала,
схибила, сильно впала
добре нічого не зламала,
та його ще дужче відчувати стала
напевне я ще ніколи так сильно не кохала.
коли ще кому скажу люблю, не вірте, брешу,
своє серце давно я віддала йому…
він для мене все, Сонце☀ Місяць, зорі..
він для мене найвищі гори.
він найсильніший ураган🌪,
він океан
він вихор у морі..
він моя сила, він моя доля, він моя воля..
І знаєш, лише зараз, тут серед ночі, йдучи по вулиці, я це відчуваю
це крихітне відчуття свободи,
де я ще ніхто, де я просто пересічна людина..
Анастасія
