Хочу описати всю велич природи —
Як сходить туман над рікою вранці,
Як сонце торкається тихо води
І небо рожевіє в ніжнім серпанку.
Як гори стоять — мов вічні титани,
Тримають на плечах небо блакитне,
Як хвилі шумлять у безмежнім океані,
І серце стає від того відкритим.
Як ліс дихає — глибоко, спокійно,
Як листя шепоче древні казки,
Як вітер гуляє полями привільно
І стелить зелені м’які килимки.
У кожній росинці — цілий всесвіт,
У кожній травинці — сила життя.
Природа не просить ні слави, ні свідків —
Вона — це свобода. Вона — це буття.<br>Мар'яна Побігун
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
