Весняна гроза — це не вальс і не чардаш,
А запальний український гопак.
Рве небо на клапті, гуркоче з розгону,
І блискавка б’є, як з розбігу козак.
Злітає у хмари шалена стихія,
Шматує повітря й кидає в поля.
Зривається вниз божевільна, шаліє,
І крутить простори, і гне їх до дна.
Гуркоче земля, вивертає коріння,
Пісок піднімає у мокрі пласти.
Повітря тріщить під ударами зливи,
І темінь ламає свої береги.
І світ, наче серце, в розгулі й у русі,
Не стримати темп, не спинити цей знак:
Весна не про тишу — про вибух у руслі,
Про грім, що танцює свій вільний гопак.
23 квітня 2026 р.
