Вибух

– Вибух –

Порох і копоть у повітрі,
тяжкі підіймають віки,
його всього трясе від болю,
а він пише той лист додому.

“І хай нам перемога світить,
ціна, країна у руїнах,
матері, що за синами плачуть,
цілуй дочку за мене на останок”.

Летить снаряд, усе береться пилом,
лежить солдат, і не ворушить тілом,
живий, живий він лише дивом,
от тільки лист кудись унесло вітром…

Пориви шторму, гроза і дощ,
лист летить, та стрілянину чутно,
летить, під ноги ворога лягає,
а він… все розуміє, й плаче.

(Автор: Сильвестр Кривенко)

“Війна це ненависті корень,
хоч люди і воюють між собою,
не забувайте що усіх чекають вдома”