Хоч як лютує лютий уночі,
Удень із даху лиє й лиє сльози.
Отак до вечора він бідний плачучи
Чекає, щоб “впекти” іще морозом.
А вранці знову сонечко зійде
І морозець, звичайно що відступить.
Бо скоро-скоро веснонька прийде
І сіятиме квіти в лісі й лузі.
2021 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
