"Вона писала йому листи"

Вона писала йому листи —
ніжно-гарячі, палкі, пахучі.
Вона хотіла поруч лягти
і розгорнути себе квітучу.
Вона писала йому слова,
літерами загортала таємні бажання.
Вона завжди поруч з ним була
і не спала — чекала до рання.
Вона писала йому почуття,
соромно, боячись сказати.
Потім картала себе — побиття
думками за те, що не можна тримати.
Вона хотіла його всього,
весь цей світ вона хотіла віддати.
Він не бажав усього — одного:
він узяв її серце — і втратив.
Того дня, коли він її зустрів…
чи вона його зустрічала?
Він не знав, що чекати йому,
а вона — вона вже палала.
Бо вона відчувала серцем, плечем,
що ті очі не можуть брехати.
І вона це відчула — ножем:
весь той страх, що він мав… кохати?
Ні, він не хоче кохання тепер,
І не та була ціль знайомства.
Він зустрів її — і завмер,
та відчув в серці біль пророцтва.
Вона пише йому листи,
так- на відстані він — і тільки.
Вона знає: йому болить,
страшно вірити, підійти…
Кожен день — як не стримна мить,
бо так важко-терпіти стільки…
Елеонора