Колись ми всі помремо, у свій час…
Бо так Аллах для кожного судив.
Усе вмирає, все минає враз,
Окрім Його прекрасних садів.
Чи варто бігти за земним добром,
Що через роки все згниє?
Навіщо класти душу за золото,
За гроші віддавати все, що є?
Навіщо марно марити про тлін,
Якщо найкраще — в Господа в раю?
Там вічність світла, там немає змін,
Там душі в спокої в тім краю.
Там не старіють, не знаходять бід,
Немає болю, розпачу й страждань.
Лишіть земний, важкий і марний слід,
Звільніть серця від зайвих сподівань.
До Бога поверніть свої серця,
Запам'ятайте! — Він чекає нас!
О людина! Ти прагнеш до свого Господа з усіх сил, і ти зустрінеш Його,
Коли настане твій останній час.
Він хоче лиш любові та тепла,
Щоб чистим серцем ви до Нього йшли.
І щоб душа, яка у світі цім жила,
Врата до раю вічного знайшла.
