Війна іде – страждають діти,
А так хочеться
В мирному світі жити.
Хочеться жити та не тужити,
Хочеться хоча б ще трішки пожити.
Війну пережити, побачити світ
І далеко відправитись в політ,
Де синє море, зелений цвіт,
Де земля переповнена знайомих слів,
Де все таке рідне та й милозвучне,
Де слова звучать так співуче.
Жити в війні – це так важко,
Особливо коли вже всі кажуть:
«Ми не зможемо…
Тяжко, тяжко».
Знаю що тяжко,
Але ми зможемо,
Тому що неодмінно переможемо.
<br>Евеліна Монюк
