Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

НА ПРЮ ЗА СУВЕРЕННІСТЬ (Відповідь на коментар Марії Стримбіцької на до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА») НЕЗАЛЕЖНІСТЬ знищити бажають Й спопелити ненечку усю, Ще й теракти вбивців дошкуляють, Біль у серці я за це несу. Їм СОБОРНІСТЬ теж не до вподоби, Наша воля і незламний дух, Знищення ми […]

ВЕСНЯНІЙМО Весняніймо, дівчата, щоднини, У душі́ хай буяє весна, Будьмо квітом для неньки-Вкраїни, Хай закінчиться клята війна. Весняніймо, дівчата, щомиті, Нехай осінь прийде після ста, І любов’ю ми будьмо сповиті, Про прекрасне хай мовлять вуста. Весняніймо, дівчата усюди, Нам пасує усім весняніть, ПЕРЕМОГУ Вкраїна здобуде, Вона вирветься з […]

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА Що знову хоче та орда? Невже свої́х земель їй мало? Чому́ на нас її хода? За що нас горе це спіткало? За що це сунеться на нас? Ніхто ж у нас їх не чекає! Це – як трощи́ть іконостас… Які думки́ цей збрід плекає? […]

ЮРКОВІ ГОРОДЕЦЬКОМУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ Цей син України відважний і сильний, У нього тече українськая кров, Любов до Вкраїни – бальзам той живильний, Який його кличе на фронт знов і знов. За рідную землю роки вже на фронті, У цьому хлопчині живе патріот. Врагів щоб не бачить на всім горизонті, […]

ЗАХИСНИКИ В ЗЕМЛИЦІ (Відповідь на коментр Стефанії Терпеливець до вірша «СЕРЕД СТЕПУ ЗНОВ МОГИЛА») Серед степу знов могила, Тужно ворон кряче, Вража куля хлопця вбила, Мама гірко плаче. У могилі син Вкраїни, Що поліг у бо́ю, Залиша війна руїни… Взя́ли в ру́ки зброю. Ліг у землю, наче сокіл, […]

ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ Прийшов в розбиту хату Миколай, Де згарища лишилися й руїни, Колись тут був садок, неначе рай, І линула із хати солов’їна. Він знав, що вже нікого там нема, Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті, Тепер – руїни, згарища й пітьма́… Усіх тут вбили […]

РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ Була́ тривога, сльо́зи, біль, Не знала я чи зможу встати, В думках, неначе заметіль, Не стала Бога проклинати. І тиша в серці, наче ніч, Вкраїна-ненька вся у ранах, Торкавсь, напевно, Ангел пліч, Аби не втілив ворог плани. Війна гірка, як хліб без рук, Щоразу сльо́зи […]

РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ Була́ тривога, сльо́зи, біль, Не знала я чи зможу встати, В думках, неначе заметіль, Не стала Бога проклинати. І тиша в серці, наче ніч, Вкраїна-ненька вся у ранах, Торкавсь, напевно, Ангел пліч, Аби не втілив ворог плани. Війна гірка, як хліб без рук, Щоразу сльо́зи […]

Спинився крок… І затихла дорога, Хоч серце йшло уперед до кінця. Тримав наш край на плечах, як підмога, І жив для доньки, для дому, для серця. Ростив добро — і руками, і словом, Стояв, як мур, без вигадки й прикрас. На всі руки плотник, зварник, і знову Боєць, […]

Коли нам сонце гімн життя співає, Війна продовжує творити чорну справу. Від ран у полі воїн помирає, Від болю корчиться , кляне війну криваву. А поряд бій жорсткий кипить, клекоче. І какофонія полохає повітря. Війна із насолодою регоче. Рве навпіл простір, випускає в світ жахіття. Десь вдалині, за […]

Димом зітхала тиша очищена, Вітер розносив крик чужини. Дорога до дому — знищена, Та серце вперто шукає стежини. Попіл лягає на босі кроки, Небо мов рана — темне, без снів. Я повертаюсь, хоч шрами глибокі, Але кожен подих тамує біль. Місто мов тінь — нищівна, глибока, Та серед […]

Горить земля, міста стоять в вогні, ‎На ній сліди розбитої тривоги. ‎Країно, ти стоїш в німім жалю, ‎Та все ж тримаєш небо на підмозі. ‎ ‎Міста розбиті , в темній самоті, ‎Де вулиці вже не впізнати з фото. ‎Колись сюди ішли дороги мрій, ‎Тепер лиш запах гарі, страх […]