Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

У небі рев — то не громи, То гармати кричать з пітьми, Розривається день на двоє, Кров і попіл — а ми йдемо строєм. Сонце ховається за дим, Світ здається якимось чужим. Плаче мати біля порогу — Син не вернеться вже з дороги. Крик гармат — мов лють […]

Відвага — в серці, не в броні, Вона палає в кожному вогні. Крок уперед, коли страх позаду, Віра у правду, в життя, не в зраду. Честь — це не слово, це вибір щоденний, У вчинках простих, у думках здійснених. Це руки, що тягнуться, щоб захистити, Це слово, що […]

У тиші ранку, в сяйві свіч, Встають із снів солдати в ніч, Їх голос — шепіт вітру з гір, Їх крок — у нашім серці мир. Вони лежать, але живі — У думці, в пісні, в молитві. У кожнім стягнутім бинті, У полі чистім, у житті. І тіні […]

Небо над фронтом — тривожне, сиве, Кулі свистять, мов пісні над нивою. Де колись жайвір співав у ранкові, Смерть тепер ходить, в броні й безслов’ї. Сонце ховається в димах і згарищах, Сльози у вітрі — мов кров у марші. Та попри біль, крізь вогонь і втрати, Серце солдата […]

Верба в тумані коси в річку опустила, І, чиста як сльоза, по травичці знову Стелиться світанкова роса. Кришталеві намистини ранкової роси Листочки прикрашають, Травичку прикрашають, Світанку чарівної додають краси. Послухай тишу, вдихни повітря, візьми Енергії, і в тілі її додому принеси. Візьми на цілий день її, У час, […]

Вже цінники на всіх він почепив, А потім добре відпочив. У своїй уяві хворій, на розсуд свій, Нікого вже не пропустив, Характеристику він кожному зробив. І місце кожному в житті На розсуд свій визначив. Того навіть не збагнув, Що все життя з рук людських Він їв, і кошти […]

На межі між світлом і пітьмою, Там, де серце б’ється не з тривогою — з війною, Стану я, мов тінь, що не згасає, На вогневім рубежі — душа палає. Сотні слів — мов попіл у повітрі, Правда — в погляді, не в битві хитрій. Кожен крок — це […]

Стоять вони — мов скелі в буревії, У серці мають волі дивний щит. Їх погляд — небо, сповнене надії, Їх крок — мов грім, щоб ворога розбить. На рідній землі — кожна стежина Їм шепче про дитинство, рідний дім. І кожна пісня, кожна горобина Їм сили додає, у […]

Шепоче тиша — втомлена й сумна, В долонях ніч ховає світлі мрії. Здається, все затихло — та війна Ще стукає у серце, як події. На згарищах росте тонка трава, І плаче вітер в зруйнованих хатах. Летять роки… Але ще жива Та пам’ять в кожнім слові і рядках. В […]

Куля летить — і не знає жалю, Серце проб'є у тиші і в бою. Слово звучить — і не має сталі, Та може зранити душу мою. Куля — миттєва, стрімка, бездумна, Слово — лиш звук, але може вбить. Куля вбиває, коли є влучна, Слово — поволі душу труїть. […]

Тиша впала, мов куля у серце, Біль під шкірою — димом і кров’ю. Я стою — ще живий… Та здається, Що загинув там — разом з любов’ю. Скільки друзів не встало зі мною, Скільки мрій в порох стерла війна… Я вертаюсь додому з журбою, Що на совість лягає […]

ЧУЄ ГРІШНУ Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку, В молитві ру́ки зво́дила в сльозах, Не допустив той мотлох-вибухівку, Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах. Я про життя в молитві все благала, Тремтіла, наче листя на вітру, Та чи почує Го́сподь – я не знала… А з пам’яті жахіття не […]