Вітер

Стирає вітер слід поволі,
здаля не видно вже вогню.
Мерехкотіння твого болю
Погасить істину мою.

Тебе, мов лід, під серцем ношу —
моє прокляття і журба.
В тобі одній цвіте проміння
мого зів’ялого життя.<br>Макс Громов