Стирає вітер слід поволі,
здаля не видно вже вогню.
Мерехкотіння твого болю
Погасить істину мою.
Тебе, мов лід, під серцем ношу —
моє прокляття і журба.
В тобі одній цвіте проміння
мого зів’ялого життя.
Макс Громов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
