Далекий грім і довге відголосся,
Грози, хоч ждали, так й не відбулося.
Та хмари наступають знову й знову,
О, розіграють ще виставу нову!
В історії оцій лише розв'язка,
Я вже забула, що існує ласка
І теплота солодка губ жагучих –
Я не з когорти істинно везучих.
У них своє мірило щастя звісно –
Та я чекаю, хоч, можливо, й пізно.
