Моє сонце поволі заходить,
А твоє підіймається ввись,
І від тебе залежить, як сяйво,
Полуденну освітить блакить.
Я пройшов вже свою дорогу,
З рівчаками, каміння та сліз,
І була в мене радісна втома,
Від щоденних здійснених мрій.
А тобі ще йти по стежині цій,
Ще товкти протиріччя думок,
Яку з них обирати потрібно,
Щоб на шлях не повісить замок.
Весь цей світ він живий та доступний,
По шляху перед тебе біжить,
Тільки в ньому завжди дві дороги,
І тобі вибирати в цю мить.
Дві дороги, на вигляд звичайні,
Дві дороги, так щиро зовуть,
Тільки о́дна — дарує нам радість,
Тільки о́дна — затьмарює путь.
Світ сприймай, який є перед тобою,
Світ будуй, яким зможеш пройти,
Головне, щоб шляхи за тобою
Лиш добром засівали світи.
14.12.2025 Роздуми
