Дерева, як вихор несуться у сні
Світанкове сонце їх бавить
І поїзд уперто дублює мені
Святкові уранішні вправи.
Я їду до вас, наші любі батьки,
Але й до дітей і до внуків –
Щоби перепона від Лети-ріки
Не роз'єднала нам руки
День помину предків завжди навесні
Єднає він нас перевагом
І шанс нам дає: і тобі, і мені
Їм виказать нашу повагу
І щирим бажанням, і вдячністю слів
Принести їм дяку і шану
Про справи життєві донести їм звіт
Оскаржити завдані рани.
Та час промайнув, повертатись пора
До звичних життєвих справ
І незрозумілою знов стає гра
Як начебто щось украв
Та щирість людська, демонструється що,
Стає дефіцитом поволі
І перетворюється у ніщо
У нашій воєнній долі
Там вої змагають і б'ються на смерть
Життя і здоров'я втрачають
А тут не вмирають – наповнюють вщерть
І мудрість віків поминають
Живеш – не потієш, не ореш, не жнеш
Переїдаєш буття
А от коли зовсім до смерті дійдеш
Тоді поцінуєш життя
<br>Валерій
