Сіре небо тисне на плечі.
Руки холодом обвіва.
Дух і тіло прагнуть до втечі.
Надокучили вже дива
Мілітарних років: дикі звуки,
Рев сирен, тріскотня МВГ,
І далеких вибухів гуркіт.
Що далеких – добре, еге?
Добре й те, що близькИх минуло
Поки (сплюньмо через плече)!
Чи на подвиги надихнуло –
Хто ж від подвигів утече?!
Чи наблизимось ми до МИРУ? –
Невідомо коли і як…
І чи буде зеленський кумиром?
І чи буде це добрий знак?
Ти не знаєш, не контролюєш,
Не відміниш того, що є.
Ти за добрим чимось полюєш,
Та погане лиш постає.<br>Валерій
