Душа моя, як то її побачить?
Чи є те дзеркало, що відобразить справжнього мене?
Я вічність спав, як це собі пробачить?
Чи є в мені ще щось від справжнього мене?
Чому лиш зараз ці питання мучать,
Коли позаду так багато днів та літ?
Невже так зручно було тільки брати участь
В виставах інших, головне – не у своїх?..
Талант приборкать, а не відкривати
Годити іншим замість слухати себе
І як дізнатися, чого ти справді вартий,
Коли прийнятість важливіша ніж єство твоє
Душа моя, пробач за нездійсненні мрії,
Але змінить минуле не під силу нам
Лише теперешнє й майбутнє кличе нас до дії
І шлях інакший я ще відшукаю там<br>Зоряна Степова
