Звичайно, ми не ідеал,
Та є у нас, людей, запал,
Який завжди нам допоможе:
В душі палає іскра Божа.
Вона — як вогник у свічі,
Як сенс, що жевріє вночі,
І навіть там, де біль і втрати,
Вчить не зламатися — вставати.
Коли весь світ немов горить —
Душа тривожиться й болить.
Та вогник той не згасне, гріє,
Серця скеровує до дії.
У кожнім серці — цілий світ:
У ньому — радість і граніт,
І дар, дарований від Бога, —
Який освітлює дорогу.
29 березня 2026 р.
