Ви знаєте, а я не тужу…
Не кір дитячий – ностальгія
у закодованого тліє.
Всі п'ють, а довкола кружу.
Бо ти не хочеш, чи не смієш?
Питання на "засипку", друже…
Ви знаєте, я зненавидів,
коли до хрипу "ненько", "ненько"…
В кишенях мнуть щось помаленьку,
як у Мадриді на кориді.
І лиш строкатіюсь наклейки
на грішній осені обридлій…
Ви знаєте, як я лікую
роздвоєння душі і тіла?
Заплачено високі ціни
і гріх повторювти всує
ім'я твоє, о Україно!
…Та лиш воно одне рятує!
В'ячеслав Семенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
