О, чорнобривий мій коханий
Лиш ти – єдиний і жаданий
Люблю тебе я до нестями
Про тебе думи мої пізніми ночами
Я йду повз тебе – і німію,
І від краси твоєї млію
Чому ж запав мені до серця,
А до свого ти не відчиниш дверця?
Чому душа моя тебе одного лиш бажає?
Чому вже більш нічого не вбачає?
Скажи, чому ж тебе я так кохаю?
Бо відповідь на теє я не знаю
Чому у снах моїх щоночі?
Чого ж палає серденько дівоче?
Чому думки про тебе навіть в сні?
Чи ж не такий ти, як усі?
Та ні, ти не такий
Твій погляд – щирий і ясний
Лице твоє мені миліш ніж сонце
Яким милуюсь я через віконце
Твій голос то приємний звук
Який частішим робить серця стук
Посмішка твоя – мій ендорфін
Любов до тебе – ніжний дофамін
О, чорнобривий мій коханий
Лиш ти – єдиний і жаданий
Люблю тебе я до нестями
Про тебе думи мої пізніми ночами…
<br>Невідомий
