Маленьке щастя…

Маленьке щастя,
дякую тобі
за дотик сонця,
промені присутності.
Коли торкався світ
твоєї сутності –
не загубився
у гулкій юрбі.
За те, що крок –
упевненістю кований,
за те, що слово –
зважене, мов сталь.
За те, що ти –
не сніг, і не печаль,
а теплий усміх
променя ранкового.
О, дивна пісне,
що тамує біль!
Щоразу я
у найріднішім погляді
гублю душі
нестримно­зимні повені…
Маленьке щастя,
дякую тобі!<br>Ірина Білінська