День минув, так не помітно,
Сідає сонце в небосхил,
Окрасив небо так тендітно,
В кольори вогняних сил!
Небо все навкруг багряне,
Немов у полум’ї горить,
Це диво просто незрівняне,
Захід сонця у цю мить!
Мов художник в небесах,
Опрокинув свої фарби,
Й намалював, мов у казках,
Де знаходяться всі скарби!
Всі хмаринки золотисті,
Пливуть по небу як один,
Мов ті бусинки у намисті,
Що нагадують Бурштин.
Відняти не можливо очі,
Як останній промінь догора,
Темніють фарби що до ночі,
Й прийшла вже місяця пора!
Але вранці сонце знову,
Нам покаже всім дива,
Як планету кольорову,
Всю в своїх чарах ожива!
<br>Ігор Лівак
