Наберу в долоні сонячне проміння,
Понесу у люди сонця розуміння,
Щоб у кожнім серці розквітала днина,
І жила надія щира та єдина.
Щоб розтанув смуток, мов сніги весною,
І душа співала радісно зі мною,
Щоб в очах світилась віра незгасима,
І любов ставала світлою, єдина.
Понесу те світло крізь вітри і втому,
До чужих і рідних, до душі й додому,
Щоб тепло торкнулось кожної людини,
Щоб єднались щиро великі родини.
І коли засяє світло невгасиме,
Стане зрозуміло — темрява безсила,
Бо в долонях кожних є маленьке сонце,
Тільки варто серцю відкрити віконце.
26 березня 2026 р
