На вулиці Болю — горе.
На вулиці Щастя — свято.
Слухаю — Бог говорить,
а дослуха́юсь — тато.
Хто ти? — питає вітер.
Сестро — шепоче сонях.
І розквітають квіти
в маминих знов долонях.
— Знаєш ти, вітре, все це,
та повторюся знову:
я — мами ніжне серце,
татове — мудре слово.
<br>Ірина Білінська
