Душа застигла, дивиться навколо,
Де вороги, та де яка біда.
Все навкруги знайоме й незнайоме,
Де щезнув промінь нашого життя?
Як важко жити в окупаційній зоні,
Не бачиш щирих посмішок людей.
Тихіше голос, контролюєш слово,
Бо коштувати це тобі усе.
Тут зомбі тичуть зброєю в лице,
Налізли вурдалаки з-за кордону,
І пхають рило у шпарину кожну.
Якщо когось не вб’ють чи не облають,
То хоч майна та краму нагребуть.
Яке життя? Одні лиш сподівання,
І віра в промінь нашого життя.
Всміхнеться доля, згине морок,
І поверне він нас із небуття.
Все повернеться.
Літо 2022. Олешки.
<br>Віктор-Севила
