О, вільний вітре мій

О, вільний, вірний вітре мій,
Хочу почути голос твій,
Що скажеш ти мені в тиші
Про долю краю у вогні?
Ти розкажи мені, як пахне диким степом у ночі,
Ти розкажи мені, як у журбі схилились очерети,
І як над містом в самоті там плачуть зорі золоті,
І сльози падають дощем із неба.
Мій вільний вітре, принеси з високих кучугур піски,
Які вервечкою з тобою в танці в’ються в небі.
В долоні наберу його, ним вкрию я своє чоло,
На скронях сивину прикрию ніжним пледом.
Мій друже вітре промайни у лісі подихом своїм,
І принеси його цілющого дурману,
Хай він туманить розум мій, хочу обману почуттів,
Мов я блукаю по стежках рідного краю.
І ще останнє — ти зажди, не покидай мене в журбі,
Над дахом рідним пролети, заглянь у кожную шпарину,
Бальзам цілющий віднайди, що втратив я у цій війні,
І хоч краплину принеси у мою днину.
На дно душі я покладу, любов’ю серця огорну,
І буду пестити її, немов дитину.
Мій рідний вітре, що ж, лети у ті далекії краї,
Де хтось чекає, як і я, твою новину.
18.01.2026 Роздуми